Метод виховання «Тотальний контроль» полягає в постійній перевірці та контролюванні підлітка дорослими. За усіма його діями прискіпливо стежать, нав’язують стиль одягу, манеру поведінки і навіть те, із ким варто дружити. За такого методу виховання важливі сімейні рішення приймають без залучення до обговорення дитини. Подібне ставлення призводить до того, що підліток не вміє відповідати за свої вчинки і, відповідно, період його дорослішання подовжується.

Часто дитина в сім’ї, у якій дотримуються методу виховання «Тотальний контроль», замикається в собі, відповідно її спілкування з батьками зазнає негативних змін. Іноді підліток може конфліктувати з авторитарними дорослими, аж до повного ігнорування будь-яких правил. Однак здебільшого він пристосовується до такого стилю сімейних взаємин, набуваючи почуття невпевненості в собі.

Основне в методі «Виправдана довіра» — надати підлітку свободу дій. Водночас він знаходиться під контролем: довіряючи дитині, батьки все ж іноді перевіряють її шкільний щоденник, витрати кишенькових грошей або походження речей, яких вони не купували, час від часу нагадують, що слід навести порядок у кімнаті тощо. Таке вибіркове контролювання, якщо воно засноване на теплих почуттях та поміркованому піклуванні, зазвичай не надто дратує підлітка. Цей метод вчить його бути відповідальним і зважати на думку інших. За таких взаємин з батьками дорослішання дитини підліткового віку відбувається без значних переживань та конфліктів.

Метод виховання «Абсолютна довіра» заснований на переконанні батьків у почутті відповідальності їхньої дитини та її життєвій мудрості. У такому разі дорослішання підлітка відбувається швидше.

Водночас цей метод може призвести до дного з двох сценаріїв розгортання подій. Перший — дитині змалку надають свободу дій. Її вчать самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність. Однак надання свободи підліткові не означає, що батьки віддаляються від нього. Навпаки, вони підтримують контакт із сином чи донькою, виявляють інтерес до життя дитини. За таких умов вона живе і виростає з упевненістю, що її люблять і поважають, у разі потреби їй допоможуть, бо поруч є найвідданіші дорослі — її батьки.

Другий — батьки надають дитині змалку повну свободу, право приймати «дорослі» рішення і самоусуваються. Вони повністю перекладають на неї свою відповідальність. Часто вони «прикривають» відсутність уваги до підлітка зайнятістю на роботі чи іншими важливими справами. Нерідко в таких сім’ях діти мають усе, про що просять, — дорогі речі, подарунки, розваги, хоча водночас любові та ніжності батьків мають зовсім мало. Через це може виникнути небезпечна крайність: підліток, який має все, окрім уваги та любові, чого потребує найбільше, починає шукати нові враження та гострі відчуття. Здебільшого останнє він знаходить у сумнівних компаніях, де почувається важливим і потрібним. Те саме переживає дитина, яку виховують у сім’ї з низьким соціальним статусом. Зазвичай батьки такої дитини перекладають на неї відповідальність за саму себе і свої вчинки, мало цікавляться її життям, проблемами чи інтересами. Інколи дитина в такій родині повною мірою бере відповідальність як за себе, так і за власних батьків.

Метод з умовною назвою «Самовиховання» можна також назвати способом виховання. Його суть полягає в тому, що в сім’ї дитиною майже не займаються, однак вимагають від неї бути слухняною, дорікають їй, карають тощо. Підліток, батьки якого в такий спосіб його «виховують», зазвичай не досягає значних навчальних чи життєвих успіхів, адже є доволі інфантильним, має занижену самооцінку та багато комплексів.